День вшанування учасників бойових дій на території інших держав 2020 рік
15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав (Указ Президента України від 11 лютого 2004 року №180/2004).
Статистика:
15 лютого 2020 року виповнюється 31 років із дня завершення неоголошеної війни. Вона тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих. Зараз в Україні – понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами.
В приміщені сільського будинку культури до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, був проведений захід "Афган-осколки пам"яті", на який було запрошено матерів загиблих військовослужбовців, учасники бойових дій та представник від сільської рад Довга Г.М. , вчитель історії Чайнюк О.С. Організацією займалися завідуюча будинком культури Розвора О.А. та бібліотекар Чібісова Л.М.
Коротко про наших військовослужбовців.
Григорій Михайлович Парно народився у селі Гранів 30 травня 1967 року. Закінчив місцеву школу, працював у колгоспі помічником комбайнера, навчався у Гайсинській автошколі. Восени 1985 року був призваний до лав Збройних сил. З лютого 1986 року виконував інтернаціональний обов’язок у Афганістані. 12 листопада 1986 року під час виконання бойового завдання героїчно загинув. За мужність і відвагу нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки.
30 травня 2016 р. на будівлі Гранівської СЗШ І-ІІІ ст. урочисто відкрито меморіальну дошку на честь воїна-інтернаціоналіста Григорія Михайловича Парна.
Миронюк Андрій Степанович, який народився 13.11.1963 р. с. Гранів. В 1980 році закінчив школу після якої поступив та закінчив Миколаївське ПТУ 1982 році. Був призваний в ряди Радянської армії. Службу ніс в м. Первомайськ, де закінчив школу прапорщиків. Був перенаправлений в м. Чита Російської Федерації . Наш односельчанин загинув в 1995 році під час виконання службового обов"язку.
На день вшанування учасників бойових дій були запрошені матері загиблих воїнів , а саме Парно Любов Іванівна та Миронюк Аліна Миколаївна. Висловлено щиру подяку їм за виховання гарних синів, які віддали своє життя за покладений на них обов"язок.
Мати солдата
Очі пекуча сльоза обпіка,
Рана у серці ятриться.
Дрібно тремтить материнська рука-
Син ясночолий їй сниться.
Він приїздив у відпустку в село,
Радісно всім усміхався.
Ще дев'ятнадцяти літ не було...
Так молодим і зостався.
Не закінчилась афганська війна
В цій українській оселі.
Досі сумує матуся одна,
Плинуть роки невеселі.
Нікому втішить матусю стару,
Син не вернеться ніколи.
Гірко дивитися на дітвору,
Що повертає зі школи.
Це ж і онучок міг бути таким,
Щоб син живим повернувся.
Очі їсть смуток ядучий, мов дим.
Розпач в душі ворухнувся.
Стука годинник, немов метроном,
Лічить невпинно години.
Місяць повільно пливе за вікном.
-Де ти, мій сину єдиний?
Тільки портрет, мов пятно на стіні,
У рушниках вишиваних.
Син у афганськім пекельнім вогні...
Так із життя пішов рано.
Варто усім матерям сказать: “НІ!”
І воювати не будуть.
Гинуть сини у Анголі, в Чечні...
Вітер тіла мертві студить.
Не забирайте дітей в матерів!
Людство плекає ще віру
У ненароджених наших синів,
Усилу розуму й миру!
Наші односельчани Чепіга Микола Михайлович та Совенко Іван Петрович, теж були призвані до лав Радянської Армії та перенаправлені нести службу в Афганістан.
Коротка біографія наших односельчан.
Чепіга Микола Іванович народився 15.12.1965 року в с. Гранів. Закінчив Гранівську школу в 1983 році та вступив в автошколу м. Гайсин.В 1984 році був призваний до служби в Радянській арміїв м. Аягос, Казакстан, де пройшов військову підготовку на протязі 3 місяців, після чого був напрвлений до Афганістану. Служба тривала 1 рік. Отримавши рекомендації щодо можливості отримати військову спеціальність, прийняв рішення спробувати вступити в військове училище. Так в 1985 році став студентом Вищого політичного військового училища м. Львів. Після 2 курсів був переведений до військової частини м. Старий Самбір де і завершив службу в 1988 році. Повернувшись в с. Гранів та створив сім"ю. Також прийняв рішення здобути спеціальність "Пасічника" , працював в СВК "Нива" на посаді "Пасічника", але на даний час займається власним господарством.
Совенко Іван Петрович народився в с. Гранів 17.06.1959 року . В 1974 році після закінчення Гранівської школи , став студентом Гайсинського медичного училища, по спеціальності "Фельдшер" . Після завершення навчання в 1978 року був призваний до лав Радянської армії, служба тривала протягом двох років в м. Запоріжжя. Після завершення служби одружився та не зважаючи на те , що має двох маленьких синів пішов на перепідготовку в м. Ужгород. В вересні 1983 був направлений, як фельдшер мотострілкового батальйону до Афганістану. Службу ніс до 1985 року. На даний час прживає в рідному селі.
Під час заходу слухали коротку історію про війну в Афганістані, яку розповів вчитель історії Чайнюк О.С. Спогадами також ділилися і матері загиблих воїнів. Були продекламовані вірші про війну в Афгані. Звичайно це велика втрата для батьків та рана, яка ніколи не загоїться.
На виконання програми "Соціальний захист населення громади Гранівської сільської ради на 2020 рік", яка затверджена рішенням 51 сесії Гранівської сільської ради від 21.12.2018 року, було надано одноразову матеріальну допомогу матерям загиблих військовослужбовців та учасникам бойових дій в Афганістані.
Ми засвідчуємо свою глибоку шану та повагу вашій мужності та самовідданій праці. Ви як ніхто знаєте справжню ціну війни і миру. І як ніхто вмієте дорожити сьогоднішнім днем, усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє, за долю прийдешніх поколінь. Ви є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, взірцем служіння народу та державі у наші дні.
Від усього серця бажаємо вам і вашим родинам здоров’я, родинного затишку та благополуччя, впевненості в завтрашньому дні, щастя, миру і добра.
Схиляємо голови на знак шани та глибокої вдячності за подвиг та витримку!
Честь і слава вам, шановні ветерани Афганістану!
Ми пам’ятаємо і завжди пам’ятатимемо про кожного воїна-інтернаціоналіста та військовослужбовців.
