Історія села Гранів
Історія говорить, що у 1007 році на березі річки оселились люди, що прийшли з західної України. Красива річка, береги з могутніми вербами зачарували перших поселенців. Назвали річку Вербич, а потім і поселення. Пізніше, на початку ХV століття, коли польський магнат Михайло Грановський проїжджав цією місциною, побачив, які тут багаті землі, і наступного разу приїхав уже з грамотою на дозвіл володіння уже містом Гранова. В 1744 році польський король Август ІІІ дав містечку Магдебурзьке право.
У селі Гранові є кілька кутків, вулиць, які до цього часу зберегли народні назви.
Кутки – Садки, Балкани, Ліски, П’ятихатки, Синюха.
– Садки – частина села, де дуже добре родять фруктові дерева.
– Балкани – частина села, що знаходиться між ставками, горбами, балками.
– Ліски – місцевість від лісів Семиріцького та Скаракова.
– Синюха – місцевість біля річки, де водилась синька (дрібна рибка).
Вулиці – Тягун, Причепівка, Мазурівка, Цапівка, Гарунська, Глобівка, Дідівка, Зайченкова, Косарівка.
- Тягун – довга вулиця, тягнеться майже через півсела.
– Причепівка – причепилась до вулиці Тягун.
– Мазурівка – на цій вулиці проживали люди, які перехрещувались із православної віри в католицьку. Їх називали мазурами.
– Цапівка – в минулі роки господарі на цій вулиці утримували цапів.
– Глобівка – жили родини Глобів.
- Дідівка – на цій вулиці проживали родини Діденків.
– Зайченкова – на цій вулиці проживали родини Зайченків.
Навкруги села розкинулися ліси, які також мають народні назви.
Ліси – Вербич, Семиріцький, Кривець, Скорохів, Кориткова.
Урочище Вербич – ще з початку заснування хутора через село протікає річка, по обидва боки якої росли верби.
Семиріцький ліс – ліс тягнеться до с. Семирічки.
Багате село Гранів криницями і ставками. Криниці – Вдовина, Жолобок, Криниця на хуторі.
Вдовина – по дорозі на Нараївку було занедбане джерело, а одного літа була дуже велика спека, і от священик зібрав одних тільки вдів, пішли до того джерела, почистили його, зробили криничку і назвали вдовиною. Так називають джерело, яке знаходиться зразу ж за селом Гранів поблизу дороги в лісополосі в напрямку с. Нараївка.
Місцеві старожили точної дати його появи не пам’ятають, тільки говорять, що це було ще до війни.
Одного року була велика посуха. В сільській церкві провели молебень-прохання про дощ.
Потім зібралися вдови і кілька чоловіків і пішли за село, де було ледь видно джерело: почистили його, обгородили. А незабаром і пішов на землю дощ. І назвали те джерело «Вдовиною криницею».
Заново почищене джерело було десь в 1970-х роках, коли знову довго не було дощу. Тоді поставили пудло, зробили корбу, почепили відро і поставили хрест. І до сьогодні напуває криниця життєдайною водою людей, живить тіло і душу.
– Жолобок – знаходиться в гаю Медвежі під с. Слободи ще Іллінецького району. Говорять, що вода з цієї криниці має цілющі властивості.
– Криниця на хуторі – залишилась на місці колишнього Голубового хутора.
Ставки – Міщинський, Стосарський, Бурлаків, Галаїв, Робоків, Ригорків, Федотів, Глобів, Затірків – всі назви пішли від прізвищ своїх колишніх господарів.
Фермівський – знаходиться біля ферми.
Міський – знаходиться в центрі села, колишньому містечку.
Партас – почистили ставок і загатили два чоловіки і склали зі своїх прізвищ назву ставка. Парт – це чоловік Кравець Андрій Петрович (по-сільському партизан) і Орловський Микола Степанович (по-сільському АС). От і вийшло Партас.
В селі протікають річки Вербич – навкруг річки ростуть верби.
Синюха – в річці водиться багато рибки синьки.
Біля села – хутір Голубів.
За народними переказами в одного чоловіка (прадід Бондар Катерини Іванівни) було два сини і три дочки. Батько все говорив на своїх синів «голуби ви мої, голуби». Сини одружились, залишились жити на хуторі і всі були «голубами», і через те назва хутора пішла Голубів хутір, або Голубиний хутір.
Мають свої особливі назви і деякі поля села.
- Парнове поле – після смерті воїна-інтернаціоналіста Г.М.Парна було названо в його честь, а агрономом був його рідний брат Парно В.М.
– Полігон – колись тут був військовий полігон.
– Могилки – тут були козацькі кургани.
– Лиса гора – поля, де погано родить, вигорає на сонці врожай.
Поряд з селом є пагорби, долини, які до цього часу зберігають народні назви. Наприклад, Медвежі, Риголіс, Лиса гора, Цегельня,Сизикова, Виноградна.
– Медвежі – колись тут були дуже непрохідні зарощені хащі, що ведмідь не пройде.
– Риголіс – дуже рідкий ліс.
- Цегельня – колись тут брали глину високої проби для виготовлення цегли.
